Різдво Христове скоро до всіх нас завіта,
Щоб славить Божу милість,Спасителя Христа.
Готують подарунки,щоб радість принеслИ,
Щоб у цей день щасливі люди усі були.
Чекають подарунків дорослі й дітвора-
Христос же лежить в яслах біля вола й осла...
На серці радість, щастя, усміхнені уста.
Чи ж кожен в цю хвилину згадає про Христа?
Ісус в цей світ явився, щоб кожен щастя мав,
Щоб кожен Божу милість , Божу любов пізнав.
Знедолені старенькі, покинуті малі
Чи ж у цей день відчують,що в світі не самі?
У день оцей святковий щось дам, ради Христа.
А потім? Потім у мене сімейна суєта,
Робота, телевізор (щоб знать, чим світ живе).
І кожен день при днині отак мій час пливе.
Я матері не маю як написать листа,
Не те, щоб уділити увагу просто так,
Згадати про каліку, про брата, що в тюрмі,
Про діток, що блукають в страшній нічній пітьмі,
Яких повикидали геть, як сміття, на двір.
Куди ми направляєм свої серця і взір?
У нас, у християнах, живе любов Христа,
Яка для всіх доступна, і лагідна, й проста?
Чи ж всі ми пам"ятаєм- блаженніше давать,
Давать дійсно нужденним, а не для себе брать?
Не лИше в дні святкові давайте в світ нестИ
Любов Христа чудову, щоб зло перемогти.
Через Різдво Христове любов свята Христа
Нехай просвітить очі, наповнить нам серця.
Бог є любов безмежна для кожного з людей.
Через дітей Господніх хай ця любов іде.
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 5604 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
3) Жизнь за завесой (2002 г.) - Сергей Дегтярь Я писал стихи, а они были всего лишь на бумаге. Все мои знаки внимания были просто сознательно ею проигнорированы. Плитку шоколада она не захотела взять, сославшись на запрет в рационе питания, а моё участие в евангелизациях не приносило мне никаких плодов. Некоторые люди смотрели на нас (евангелистов) как на зомбированных церковью людей. Они жили другой жизнью от нас и им не интересны были одиночные странствующие проповедники.
Ирина Григорьева была особенной. Меня удивляли её настойчивые позиции в занимаемом служении евангелизации. Я понимал, что она самый удивительный человек и в то же время хотел, чтобы она была просто самой обыкновенной девушкой. Меня разделяла с ней служебная завеса. Она была поглощена своим служением, а я только искал как себя применить в жизни и церкви. Я понимал, что нужно служить Богу не только соответственно, не развлекаясь, но и видел, что она недоступна для меня. Поэтому в этом стихе я звал её приоткрыть завесу и снять покрывало. Я хотел, чтобы она увидела меня с моими чувствами по отношению к ней и пытался запечатлеть состояние моего к ней сердечного речевого диалога, выраженного на бумаге. Но, достучатся к ней мне всё никак не удавалось.
